Прости, моя липко, що зрубали тебе
Я садила тебе своїми руками,
І кожен деньок поливала тебе,
І ти ставала все більшою з роками.
Ти росла і я з тобою мужніла,
Ти була свідком моїх радощів, незгод,
Ти була свідком різного дозвілля,
Ти була свідком різних розваг і тривог.
Не забути мені до останніх моїх днів
Чи сиділа я під тобою , чи лежала,
Коли в гарячий сонячний деньок,
Ти тінь для мене свою дарувала.
І коли, втомившись, я відпочивала
Під твоїм стовбуром у прохолодній тіні
Я вдихала запах твоїх духмяних квітів,
І так легко було на серці мені.
Ти спасала корів і теляток,
Які йшли із паші , від назойливих мух,
І терлись об твій стовбур своїми боками,
І від жари переводили дух.
І було не раз радісно й смішно,
І не раз я бачила , що було воно так,
Що ти , наче мати, своїми гілками
Спасала котів від злючих собак.
На твоїх міцних гілках
Все гойдались маленькі діти,
Я раділа, коли сусіди мої,
Рвали із тебе цілющі квіти.
Під тобою росли мої дітки,
Грались у різні забави гуртом,
Ти бачила все, що було тоді,
Ти бачила все,що було тоді і потом.
Весною ти рясно так уквідчалась,
І бджілки до тебе пускались в лет.
І дружно по бджолиному так працювали
Із твоїх квітів висмоктували мед.
Тепер буде скучно і не привітно
У весняний ранок і сонячний деньок,
Бо з тобою стовбура й гілочок розкішних
Залишився один лиш пеньок.
Радощів в житті було мало,
Більше горя і інших інтриг,
Але ти радувала мене, коли я поверталась
Із близьких чи далеких доріг.
Ти проводжала й зустрічала мене,
Наче рідная мати на хатнім порозі,
І махала гілками, наче питала мене ,
Як почувалась я в далекій дорозі.
Ти бачила все і співчувала мені,
Що в моєму житті прийшлось пережити,
Більше сліз, не веселих пісень.
Така моя доля на білому світі.
Ти була свідком моїх сліз і печалі,
Ти бачила мою тугу й тривогу,
Коли я господаря свого дорогого
Випроваджала в останню дорогу.
Та хоч старенька була, як в я
Все пережила і прийшла,
Але ти весною духм"яним запахом
Наповнювала все наше село.
Я буду в руки брать сухенькі полінця,
І наче долю свою в руках тримати,
І буду згадувать, що було і пройшло,
І буду тебе споминати.
І я вже старенька, така, як і ти,
І скоро мені вже запахне могилка,
Можливо, й мене хтось згадає колись,
Що жила в селі така дивная жінка.
ID:
354791
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.08.2012 22:48:33
© дата внесення змiн: 02.08.2012 22:48:33
автор: Анастасія Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
