Журавлям - небеса,
рікам - верби й калина,-
Має в світі усе вічну пісню свою,
А у серця мого -
є стежина єдина,
Та, що в'ється в полях
в заповітнім краю!
Без небес журавлям -
сповивати журлину,
Без калини й вербиць -
глибша в ріках печаль,
Коли ж місяць хоча б
я не бачу стежини -
Стисне душу мою,
мов сиріточку жаль...
На тій стежці, колись,
я вимірював долю,
Що повела мене у велике життя...
Снились мальви літам і бабусине поле,
Щоб вертав я туди,
звідки пісня моя!
Це у тому краю
колисалось дитинство,
І надіями знов там барвіниться світ,
Знаю: кличе мене моя добра стежинка
В дорогий отчий край,
до зелених воріт!..
1998
Олег Стаднік
