наша близькість уже не відчутна
замерзаю під променем неба
літня злива помиє руки
й почуття потечуть де треба
в люки наших малих ілюзій
серед тисяч таких як інші
серед бруду болота люду
серед тих що майбутнє кличе
й заборона садити маки
й заборона тебе любити
ніби ранки в долоню зривати
ніби час надрузки розбити