Чи була то весна?
Може літо, чи навіть зима?
Випав дощ і промокла земля.
І стояв я тоді на вершині
Наді мною і білі і сині
Плачуть хмари дощами й донині.
Веселиться земля, лине мрія...
Може дощ перестане й тоді я
Спущуся донизу й піду.
Подалі від тебе до себе.
Ну, а може від себе до тебе.
І зневірюсь, можливо, у небі,
Коли мрію собі ворочу.
Закричу я, коли побіжу
Голосно, сильно, відверто.
Там у серці тебе збережу
Тихо, мрійно й намертво.
Буду жити без тебе, хіба?
Йде життя, а тебе вже нема.