А що життя? –
Всього лиш аркушик паперу,
Не білий, і не чорний,
А сіренький.
І як забарвити його,
Самі рішаємо, і де ті фарби брати,
Ми знаємо чи ні,
Але малюємо
У фарби мрій, надій і віри,
І радості, і болю, й каяття.
Й палітра сіра фарбами засяє.
Це – життя.
Життя – веселка, несподівана, яскрава,
Яка на небі виникає враз,
Ні з чого. -
Із сонця створена, з дощу,
З енергії дерев і мрій людей.
Та, щоб життя заграло, як веселка,
То злива скінчитись повинна.
Й стерпіти, мучитись, якщо
Нестримний вітер зносить дах,
Якщо залило землю
І холодом скувало губи.
Та це мине –
І вітер вщухне,
І сонце висушить калюжі,
І залиє водою всі криниці,
Що висохли.
Бо, щоб побачити веселку, зливу треба пережити.
