Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Як прожити двічі життя - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 17.07.2012 - 08:56
(так, на те ми й - люди, щоб задумуватися і мріяти навіть про те, чого, ми знаємо, ніколи не буде )Ми створені щоб жити вічно. Тому і мріємо про це. Нам ворог відібрав майбутнє, Та творить Бог усе нове! Об"явлення 21:5 "А Той, хто сидів на престолі, промовив: «Ось я творю все нове». І ще сказав: «Напиши, бо ці слова вірні й правдиві»." Ганжик, 16.07.2012 - 13:24
Гарний вірш Він є підтвердженням того,що потрібно жити своїм власним життям на повну силу...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
правда Ваша, дякую (моїх життів, правда, на мої захоплення, явно не вистачає) Змеелов, 15.07.2012 - 21:31
***Я крикну: «Так!», ти прошепочеш: «Ні». Ти біле чорним звеш, а чорне – білим. Це не тебе я бачив уві сні! Ми – дві хмаринки, що летять у небі синім не разом... P.S. Це не про нас) Проте... співзвучний розпач. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш лежав-лежав недописаний, а дописати його надихнули саме Ваші вірші
Наталя Данилюк, 15.07.2012 - 15:19
На жаль життя нам дається одне-єдине... І минулі роки не повернути,щоб спробувати прожити їх заново.Так само не можна народитися знову-для другого життя.Знайомі роздуми,щемливі. Часто й сама задумуюся над швидкоплинністю нашого життя.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, на те ми й - люди, щоб задумуватися і мріяти навіть про те, чого, ми знаємо, ніколи не буде
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так женщина же не может назвать свой истинный возраст. А 200 (300, 400)- значит- не юный возраст, но и не старческий, а так, для красного словца озвучен
Вразлива, 15.07.2012 - 10:35
І світ один, і день один, і не прожить їх двічі.І розум свій як спадок не віддаш і не позичиш.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на жальдоброго вечора, Данута Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та все думаю про долі людей, як воно у всіх нас стаєтьсядякую Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хочеться зрозуміти незрозумілі речі
Крилата (Любов Пікас), 15.07.2012 - 08:28
Не плачте за втраченим. Буде ще тут на землі інше кохання. Але про небо, безперечно, треба пам'ятати.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякуюв моїх віршах долі багатьох людей описуються через першу особу, так легше виразити думку але Ви, звичайно, праві Томаров Сергей, 15.07.2012 - 08:13
Искали счастья на земле...Теперь будем искать на небе. У каждого свое счастье. Понравилось ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 15.07.2012 - 07:16
"В нас – лиш земля спільна. В нас – різне небо" - ДУЖЕ СИЛЬНІ І МУДРІ СЛОВА У ФІНАЛІ ОСЬ СПРАВЖНЯ ПРИЧИНА ВСІХ НЕПОРОЗУМІНЬ...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як на мене, він і вона - взагалі істоти з різних планет
Innessanew, 15.07.2012 - 01:41
Ооооо... Стільки емоцій!... Про різне небо - вірні слова. Треба, мабуть, частіше підніматися в свої небеса, аби зустріти там рідні душі... Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
треба, Сонечко, шукати вільні хвилинки, щоб підійматисяа то ми - всі в земних справах зашиваємося спасибі за світлини - дуже життєродісні |
|
|