вистигає наче роса твоя сутність прозоро-холодна
нею не вгамувати спрагу сердечної втоми
ніяк...
якщо станеться так що я буду блукати по
перемитру тіні твоєї чужа та голодна
розгадуючи ребуси долі
шукаючи вірних координат
залиши мені право
на цілковито заслужений шах і мат...
______________________________________
відчуваєш як між ребер проникає тремтіння тілесного суму
забувай запах потемнілого листя що прилипає до ран
вкотре воскреслий Господь редагує майбутнє
складаєчи план...
більшість прагне війни ти ж сумлінно наточуєш ножі
вправно відділяючи кров від молока
бліда тінь виливає на ложе
щастя і страх найпотаємніших із пізнань...
сміх здається чужим якщо дивитись на нього крізь об"єктиви
цілунками ніч огортає чоло
а навколо так багато підкреслено жирним пунктиром
стирається пасмурність неба...стебло
проростає міцним якщо загартоване вірою
ділюсь із тобою хлібом та шкірою
і так з кожним днем...
скажи ти глубину серця
якою звикла міряти мірою?..
