Сид Валерий "длинные строки как полосы мутного света в подснежной равнине"...
http://www.stihi.ru/2010/03/11/4731
длинные строки как полосы мутного света в подснежной равнине в подлунной пустыне
длинные мысли замёрзше-застывшие в этой февральской трясине
и ничего не осталось лишь только пометить грачёвою кляксой на снеге на выдохе синем
лишь констатировать нет не событья и факты а небо как данность со звёздами кожи гусиной
только свидетельствовать некое нечто-ничто как отсутствие нет не состава
не состоявшегося преступленья себя над собою
в некой мороженной глади ты выпер некстати торчишь словно кость из сустава
глупо торчишь нарушая симметрию-гладость отнюдь не способный к разбою
что в этом значимо - некий абсурд и бессмыслица нонсенс барьер идефикса
тема февраль и она же причина и сущность чуднОго настроя
смысла - чуть-чуть лишь хватило б на чёрточку с громким названьем дефиса
что разделяет /условно конечно/ течение времени соединяет и делит на первое и второе...
***
(переклад)
довгі рядки наче лінії злитого линвами світла в підсніжжя землі в підмісяць пустелі
довжелезні думки на скрижалях лютневих драглисто застигли
ні нема і не бути нічому лиш відбутись помету пташинім на підсиненій сніжній постелі
з копішливими зорями небо… наче тло на котрому немає віддавна подій а лише парадигми
ні відсутності ані присутності будь чого в складі даремного свідчення
безневинності злочину в сОбі ненасилля себе над собою
з крижаного заскленого холоду випірнув недоречно сторчма наче кість предплічна
недоладно стовбичиш безрадно безглуздо з площинИ достеменно гладкої
сіль того - нісенітна одержимо-нав'язлива суть як абсурдний стигмат ідефікса
просто є фебруарій сюжетом… у якому дивацтв наслідково-причинних горою
сенс в утриманні паузи від «вмикаєм» до «знято» терпеливим дефісом
поміж бУло і буде розділово-єднально-знаменного ділення часу на двоє…
