Минають дні, ідуть роки,
Сплелись думки в химерний рій;
За сенс життя свого таки
Щодня Ти мусиш йти на бій.
Поразки є, та є і перемоги,
Є так, як то бува в житті.
Та головне, аби життя Твого дороги
Не зрадили оцій святій меті:
У вирі боротьби, проливши свою кров,
Коли й меча в руках тримати сил не досить,
Не стратити найбільший серця скарб: любов,
Яка до гідності людини нас підносить.
Нехай складеться у важкий товстий сувій
Твого життя і боротьби Твоєї повість,
Коли на щодень Ти ішов в нелегкий бій
За душу свою, і за правду, і за совість.
У світлий празник Твоїх уродин
Думками цими хочу поділитися з Тобою:
Ти не лічи тих місяців, тих днів і тих годин,
Що залишилися у Тебе за спиною.
На швидкоплинний час, мій друже, не май зуб,
А слухай цю мелодію чарівну, що лунає.
Бо то була прелюдія, всього лиш тільки вступ,
Твою симфонію Маестро тільки починає…
Гарно 
