Ти слухаєш,як я малюю ніч.
Не пензликом малюю,не словами.
А поцілунками і ніжними руками,
Обіймами...
Так я малюю ніч.
Ти слухаєш,як я співаю ніч.
Не голосом і піснею,
А серцем...
І відчуваєш ти,як я вдихаю ніч.
І місяць колисає під мій спів
Своїм маленьким золотим відерцем.
І зорі сиплють в нього пелюстки
Троянд із зоряного саду.
І Відчуваю,як відповідаєш ти,
Не можу привести думки до ладу.
Твій поцілунок,як солодкий сон,
Що відправляє час у забуття.
Ти слухаєш,як я малюю ніч.
Я слухаю твоє серцебиття.
Ты слушаешь, как я рисую ночь... Перевод с украинского
Екатерина Сосевич-Карпенко
Ты слушаешь, как я рисую ночь.
Не кистью колонковой**, не словами…
Касаньем губ и нежными руками,
Обняв тебя… Так я рисую ночь…
Ты слушаешь, как я пропела ночь:
Не голосом куплет творя, а сердцем -
Его звучанье не измеришь в герцах***!
Ты чувствуешь, как я вдыхаю ночь…
Под мой напев танцуют сонмы звезд,
На мир пролившись ароматом роз…
Нам зори дарят яркие цветы -
Узор их точно легким шелком вышит…
Я чувствую – мне нежно вторишь ты -
Пусть голос твой в тиши почти не слышен…
Твой поцелуй – как сладкий сон – точь-в-точь,
Дарующий пьянящее забвенье…
Ты слушаешь, как я рисую ночь,
Я слушаю твое сердцебиенье…
