Здається, вже нічого не боюся.
Відпалилась*, як сталь в прокатнім стані.
І не спіткнуся раптом. Не втомлюся
Шукати шлях в липучому тумані.
Не буде болю. Плакати не стану
Тому, хто сліз моїх не буде вартий.
А хто заслужить, вистачить талану
Мене не довести до сліз (лиш жартом).
Всміхатися я буду, хай скрізь сльози.
І в посмішку ж закохуватись можна!
Я запишу собі потрібності прогнози,
Та й заховаю меч свій в срібні ножни.
За себе не боюся, я вже сильна.
Та в мене є кого ще захищати.
За них молюся ревно, щохвилини.
Бо я – дочка, і друг, і жінка, й мати.
*Відпалом називають нагрівання до високих температур,
видержування і повільне охолодження разом з піччю.
Тому, за жінок мудрих! 
