Залишись лиш іскринкою в душі,
Що вогонь раптово запалила.
Залишись лиш словом у вірші,
Тим єдиним, яке ти так любила!,
Облиш всі марні думки й надії,
Бо вітер вже не вірить у тепло,
Й заховай свої мрії золотії
В хмари. Так написано було.
І впади на мене краплею дощу,
Що десь самотньо заблукала.
А ні – іди. Не вибачайся, я прощу.
Лиш пам’ятай: знайди те, що шукала.
Зостанься теплим спогадом
На сірих кадрах фотоплівки,
Невідомою будь, а згодом
Музикою старенької платівки!
А потім в птаха-мрію обернись,
І вгору, вгору з радістю лети
І крилами до сонця доторкнись,
І не вертайся, мене відпусти! Відпусти!
