Пусті думки…
Хаотично переплетені у голові.
Нема зв`язку,
Безглуздя, наче все вві сні.
Сумний мій сон,
Тривалий, хворобливо нудьгуватий.
Пустий мій сон,
Хоча й замріяний та трохи кострубатий.
Пусті думки,
Але я мислю, значить – ще живу.
Я ще живу!
Дарма це все, бодай колись помру.
Та я живу
У світі цьому нереальному й німому.
Він не німий!
Є місце тут стоголосу дзвінкому…
Лунає дзвін,
Від нього стигне кров у жилах.
Схолола кров:
Думки, душа – усе летить на крилах.
Що за думки?
Чия душа полинула за обрій?
Пусті думки…
Безглуздий світ для спогадів і мрій…