Насправді, мені вже давно більш не сниться азарт..
Я не слабка, ні, просто страшенно втомилась битися.
Різниці немає, де фініш, а де починається старт.
Я смертельно хвора, як птаха замкнута в клітці.
Моя смерть це просто: \\\"хто б мене беріг?\\\"
Я давно почорніла від горя і сильних злив..
В мене тяжкІ крила та пройшла Я безліч доріг..
\\\"Бути завжди сильною\\\" - хто це в мені ухвалив?!
Я одинока в житті, хоч і в чужих руках..
Не розумію куди і чому поділася сила.
Досі ще вчусь на своїх і чужих помилках..
Аби тільки ніхто не посмів зламати вітрила.
Хтось вислуховує змовчані вами обурення..,
А я втікаю від того, що днями тут бачила..
Кожен пробачив, щоб не лишитися в дУрнях..
Та справа вся в тому, що я вас всіх НЕ ПРОБАЧИЛА..
не знаю чи тобі цікавий мій досвід але все ж поділюсь - життя таке що нам не потрібно пробачати чи не пробачати - нам потрібно йти далі, а з часом все все-одно стає на свої місця, і кожен отримує по заслузі
Mellani відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
