Приречена душа малює заглибини на асфальті
у глибинних ярах вона ховається від смерті
і не підозрюючи що через якусь там хвилину
її втопчуть знов в землю безжальні варвари
яким байдужий біль бо руйнують чужі печери
печери туги знахарів що лікують постжиттям
барліг забутих інків з зеленими квадратами
орду п"яних мажорів які розливаються дощем
і дім самотньої романтики що вірить одному
вітру котрий ніколи її не покине лише знає
найбільшу мрію розгладження вибоїн легень
підкупом смертельних слів обшпарених надій
фантасмагорією чужого життя що спускається
айсбергом і потопає від нещадної зливи лав
вулканів чи то почуттів захлинаючись вчора
чи то обману відгососу майбутніх зустрічей
надрукованих на шпальтах обличчя що завтра
без гриму нанесуть болючий удар свідомості
котра й так вже рахує години щоб опинитися
простою ямою на складному шляху у вічність
Чудово сказано! Переважно автори пишуть вірші перебуваючи в колі... Тут же ситуація нестандартна - автор перебуває у квадраті... Якщо серйозно - дуже цікавий і глибокий вірш!
rainbow light відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірно підмічено, Артур!) це і дійсно так)...дякую що прочитали