Сині листочки на деревах,
Я вже так звикла що зелених
І не вигадую! Напевне
Вони, на фоні буднів темних,
Завжди казковими були.
Вільно зростали в час коли
Навколо все давно чорніло.
І смуги-чорна, і ледь біла,
Мінялися на цім пейзажі.
-Так не буває- може скажуть,
-Іще одна з пустих іллюзій..-
Та все ж на найсірішій смузі
Нагадують мені про літо.
Це лиш листочки а не квіти,
Але ж цвітуть в моїй уяві.
Одноколірні та яскраві.
Крім мене, знаю, не цікаві
Більше нікому... Хай лукаво
Оцінять їх як забаганку,
Каприз миттєвий вихованки
Музи Фантазії й свавілля.
Але міцні чарівні гілля
Сивих дерев так прикрашають,
Навіть якщо їх не буває
У цілім Світі аж по нині,
Мої листочки ніжно-сині.