У меня – семь малышей,
Братьев семь, карандашей.
Спят в коробке братья ночью,
Днем рисуют все, что хочешь!
Красным – аленький цветок,
Помидора спелый бок
И пожарную машину,
Бусы ягоды-рябины.
Апельсинов – целый ряд.
Вот морковка для зайчат.
То оранжевый так гладко
Карандаш рисует сладкий.
Солнышко рисует наш
Теплый желтый карандаш.
А зеленый – добрый самый,
Им глаза рисую мамы.
Ну, а небо надо мной?
Тут уж нужен голубой.
Синий карандаш – соленый,
Им рисую море, волны.
А седьмой чудесный брат
Нарисует виноград.
Фиолетовые сливы
И фиалки цвет красивый.
Если вместе всех собрать,
Можно что нарисовать?
Радугу! Да, ра-ду-гу,
Семицветную дугу!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, писала їх для Богдана - то йому подобались. Та й племінницям теж.
Якби працювала в дитсадку, то дітям би читала. Чи разом складали. Діти люблять складати віршики.
ДУЖЕ ГАРНО! МІЖ ІНШИМ ОСТАННІМ ЧАСОМ ВІДВИКЛА ВІД РОСІЙСЬКО-МОВНИХ ВІРШІВ - ТОМУ ЩО ДОВГИЙ ЧАС ПЕРЕКЛАДАЛА ТІЛЬКИ НА УКРАЇНСЬКУ. СЬОГОДНІ ДЛЯ МЕНЕ ТВІЙ ВІРШ СЮРПРИЗ - ЗА ЦЕ ДАРУЮ ТОБІ ПРИЗ!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю, дякую за приз.
А віршики в більшості написані давно, і не знаю, чому, але писала їх російською. Хоча дитину віддала не до російської школи, що поряд, а до української. Так вже вийшло. А тобі - квіти з цукерками дарую.