Малеча Катя називає людей «дУбилами».
І каже: "Це - із поганих слів".
Холоднеча виживає із грудей, задубіли ми.
Я згодна, Катю, на твій гнів.
Несамовито вбито в людства співчуття.
Духовний заколот, колапс вогнів.
Відкрите цілковите безумство почуття.
І невгамовний світ почервонів.
Ера Байдужості чужого болю.
Нам би соромитись, ан ні.
Хіба що помістити нас в неволю.
Якщо здійснитись цій війні,
Можливо б трепіт відродився.
А поки що слова Катрусі
Правдиві, влучні і прості.
Нам рухатись у тому русі,
Щоб із коліна підвестись.
А поки що, я, Катю, згодна.
«дУбіли» ми в своїй душі.
Щоб річка була повноводна,
Туди повинні йти дощі.
сподобався вірш. згадався фільм де дядя дав хлопчику пусту конфету і потім сміятися почав, а малий сказав: "дядя ти что дурак", хоча діти зараз в своїй більшості лише поганому вчаться(з кіно, мультиків і ігор)
Спасибі! ..
Дякую Вам! 
