Порожньою вулицею ти йшла,
Глибоко в серці засіла журба.
Сумно вдивлялась в магазинні вітрини,
Згадувала проведені з ним хвилини.
Здавалось, ви тільки вчора разом були,
Кохання солодкий нектар пили,
Вашому щастю не було меж,
Ти кохала його, і він тебе теж.
А тепер все по-іншому у вас:
Він не "летить на всіх парах"
На довгоочікувану зустріч до тебе,
Ви разом могли тримати небо!
Але все без сліду промайнуло
І холодом розлуки війнуло.
Як жаль, та разом вам не бути,
Свою любов потрібно забути.
Безжалісно стиснути серце своє,
Вмовляти розум, що почуття мине.
Вірити в те, що вилікує час,
Знаючи, що він обманює вас.
Насправді все залишиться, як є,
Він ніколи не забуде тебе,
А ти завжди будеш пам'ятати
Як міг він шалено кохати.
Все-таки дивно, чому ви не разом,
Кому й навіщо ці важкі образи?
Чому один з одним розлучились,
Якщо так нестямно любились?
На це відповідь знайдеться
І від неї застигне серце.
Холодно відповідь дасте ви:
"Обставини... все згубили вони"
))
