Діалог з Майбутнім **у співавторстві з Оптимістом**
Я намагаюсь у нього закохатися,
Торкатись подихом його очей,
Я намагаюсь більш не помилятися:
Несе ж вогонь до серця Прометей...
Майбутнє:
не немагайся - це безглузда справа
само кохання виб"є грунт з-під ніг
аби лиш тільки марева забава
у серці знову не лишила слід..
Дівчина:
Про марево, напевно, іде мова,
бо непостійність мов друге ім*я
У пеклі проти мене чомусь змова!
Не розберу: я - грішна чи свята?...
Майбутнє:
ой, сонечко, у тому й суть дівчини
в гріху святиню серця зберегти,
а непостійність - значить не кохала...
і щастя маєш ще своє знайти..
Дівчина:
А чи повинна я його шукати...
Кого зустріну, де, коли?
Потрібно, мабуть, руки опустити,
щоб крила вирости змогли...
Майбутнє:
мабуть що ні. Не варто опускати,
бо крила маєш в серці вже давно...
настане час. Кохання, як жарптиця,
влетить у серденька відчинене вікно...
Дівчина:
Зашпакльовано вікна і двері,
птиця шляху, на жаль, не знайде
почуття ще живуть на папері,
Їх вогонь у полон свій візьме...
Майбутнє:
Птаху щастя, відмовити важко,
у притулку відмовити - гріх
і тому час загоїть всі рани
в серці житимуть радість і сміх.
Дівчина:
Час лікує, та, мабуть, не варто...
бо постійності більше нема
з ран у серці будую стежину
щоб туди не згубилась весна...
Майбутнє:
Непостійність – то сила безмежна,
Загадок повний серця лабіринт
Яке це щастя буть твоїм коханням
Який це біль – чекати у воріт.
Дівчина:
Та непостійність доля смертних,
Від запитань нема ключів.
В словах вишукую відвертість
Любов чи біль? Достатньо слів!
Майбутнє:
Звідки цей смуток, непокора звідки,
Сприймай любов мов зверху нагороду!
В саду твоєму різнобарвні квіти
У бур*янів виборюють свободу!
Дівчина:
Бур*ян коріння все сплітав у серці -
Великі території під ним….
Для страху я чомусь відкрила двері
А він зайшов та правда, не один…
Майбутнє:
Мине…як ось зима минає, чуєш?
Замерзло страху те насіння вже
Ти мед кохання, щастя покуштуєш,
і доля в радість серце понесе.
Дівчина:
Велике Дякую за щиру Вашу правду,
За те, що вірите у зіроньку мою!
Може ви й справді розмовляли з Богом...
бо більшого від нього не молю...
P.S. Дуже вдячна за шалену підтримку та натхнення Оптимісту! Без його (оптимістичних) коментаріїв цього твору не було б...
