|
В мені вмирає маленький Гітлер quattro, (куаттро - 4, з іт. мови)
Перший і другий, третій у десятому році вмирав,
Урок не вивчив, за останньою я партою,
Сів, заховався, думав щоб учитель мене не питав.
Я грав з вогнем, жонглюючи свої абстрактні рими,
Придумував метафори які вплітав у зміст,
Мені достатньо що в мені є пів людини,
Пальці у груди дістають, та я не піаніст.
Лінгвіст аматор, душ людських учити і учити,
Далеко йти я милицю одну собі украв,
Щось не літають ті птахи яких за хвіст маю ловити,
Голодний я до щастя подушку у сні кусав.
В дорогу я зібрав усе останнє що придумав,
Треба ж колись розставити над «І» свої крапки,
Кишень порожніх копійчана задзвеніла сума,
Я роздаю, лише були б у світі жебраки.
Чиїсь батьки, та діти їх уже давно не знають,
Це дерево старе зимова ніч журба,
Далеко в небо з нашої країни відлітають,
Всі журавлі, лелеки, бо така у них судьба.
Хіба немає тих привітних спогадів які минуле,
В наше майбутнє забирають щоб було життя,
Кожен маленький рій свій власний має вулик,
Не хочу щоб в вирі історії стало сміттям,
Ім’я моє, слова мої і важко далі говорити,
Забило подих ледве вистачає мені слів,
Все тіло наче стиснули гранітні плити,
Вогонь на півночі я запалив між криги і снігів,
Він ледве тлів, шукаючи своє завдання,
Коли хтось заблукає і побачить вдалині,
У лабіринтах світла і обманів віншування,
Боялися й казали «так», замість простого слова - ні.
Сумні, веселі, з потайними мріями у снах заснули,
Ця зграя не зліталася на крик душі,
Читаючи на відстані кохання по вустах відчули,
Я теж актор епізодичних ролей в метушні.
І все страшніші нам малюють інші перспективи,
Яким цей світ на завтра буде після нас,
Ми в жорнах, нас ще вчора справно молотили,
Мозок висмоктували і хребти ламали враз.
І цей романс запеченій багряною кров’ю терасі,
Одягнені кістки в веселощах споживачі,
Є шістдесят кілометрів – той максимум на трасі,
Мандрують далі у бетонних джунглях втікачі.
Важчі години ще попереду, є час іще підготуватись,
А ми і далі з соскою смокчемо доброти отой плацебо
Щоб пізно не було треба сьогодні прокидатись,
Загрозою над нами дивиться згори залізне небо.
11.02.2012
21:30
ID:
313207
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 11.02.2012 21:31:59
© дата внесення змiн: 19.04.2012 14:37:29
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
