Сховавши сльози у долоні,
Гіркі, холодні та солоні,
Ти йдеш у осінь. Захворіла
На лихо, що коханням зветься
Й не кожному отак дається.
А в тебе вже душа зболіла.
І відчуваєш тиск високий,
Серденька бешенії скоки.
Тебе хвороба ця здолала.
Запаморочилося в голові,
То вірус нишпорить в крові.
В осіннє листя ледь не впала.
Ти знаєш точно – не впадеш,
Зібравши сили, далі йдеш,
А на вустах дурна усмішка...
Свою хворобу відчуваєш,
Та і діагноз точно знаєш:
Закохана та божевільна трішки.
