Боже, позбав мене душі ревнивої і ранимої.
Нехай на столі стоять свічі. Тіло, служи мені,
слухай моєї волі, не відмовляй, старайся, дихай,
не зникай, не тьмяністю пульсуй, а тільки світло
даруй своїм очам... що було - зникло.
Тепер лиш тільки ночі. Крок як почерк.
І в крові закипаюча смола
Малює вікна знАдвору потьоком,
А відьма осінь - не моя свята зима -
В шпарину загляда незрячим оком.
Прибите вітром пір'я до мого чола,
Архангели закрились на горищі.
А поміж плит - вода дзюркоче, свище,
Ще кригою не вкрита і сумна.
І сонце зранку, мов весни півтон,
Забарвлене в нічні дощі осінні,
Ті миті затягає швидкоплинні
В роки, поки минає сон.
Чеканням заморочена зима
Всі подарунки готувала з літа.
До наших зустрічей мандрує мовчки світом
Моя закохана і віддана душа.
