Ліричний Герой залишає мою оселю.
Він схожий на тисячі інших, що вийшли із рим,
Незримо руйнуючи стіни душевних келій,
Нечутно торкаючись полум'ям цвіту глибин.
Виходить з кімнат, увібравши тепло ілюзій,
Периметром згарищ накресливши долю бажань.
Він схожий на інших - на тих, що не кличеш у друзі,
А в серці, без служби, ховаєш на цвинтарі ран.
Ліричний Герой залишає мою оселю.
Хоч схожий на тисячі інших, що вийшли із рим-
Не я його, він сотворив мене в закутках келій...
абстрактний ліричний герой із обличчям твоїм...
Сильно! тут є багато рядків, під якими я готова розписатися, особливо це "він схожий на інших - на тих, що не кличеш у друзі" - такий великий життєвий парадокс: нас завжди вабить те, чого нема у нас самих,
ну, і ще багато всього іншого...
Ольга Кричинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у п,єс, фільмів, романів є одна відмінність від реальності - образ ліричного героя залежить від гри актора, від його зовнішності як і в житті, але в житті підібрати іншого актора на ту ж роль чомусь незрівняно важче
Ольга Кричинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой та це тому що ми самі не знаємо насправді чого хочемо