Карі очі, чорні брови,
Золоте волосся,
Шепіт тихої розмови
У одноголоссі.
Затамований десь подих,
Силует навпроти,
Поцілунку перший подив -
Електричний дотик.
Рук нестримане тремтіння,
Непослушні вії,
І таке святе невміння
Вірити надії.
Очі карі, літні ночі -
Від зорі до рання,
До нестями, до не схочу
Хмелю від кохання.
...не хочу здаватися егоїсткою ...але чомусь нагадує мене....дуже мило я ніби в інший вимір потрапляю...там де немає відчаю...турбот..хлопотів там так все просто і легко...той світ так манить...світ поезі таких як ця....браво
kalush відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже більш оптимістично.
Мужайся.
Якщзо разчарована в любові, чи дружбі, то це лікується.
Головне не розчаровуватися в високих моральних цінностях і Коханні,як такому.
Все буде добре.
Дякую за Твою увагу до моїх віршів.
Мені приємно.
Ще раз зі святом.