Ти втечеш кудись туди…
На долонях краплі поту.
Нахилюся до води…
І побачу в ній істоту.
Де зникають сни пророчі?
Чорні сльози вкрили шовк.
Я заплакана щоночі…
В хащах лісу бродить вовк.
Ти втечеш кудись туди…
На долонях краплі поту.
Нахилюся до води,
І побачу в ній істоту.
Ікла, відблиском перлин,
Жахом сповнюють мій сміх.
Дні народжені з хвилин,
А істота з темних втіх.
Ти втечеш кудись туди…
На долонях краплі поту.
Нахилюся до води…
І побачу в ній істоту.
Я, народжена для світла,
Стала силою пітьми.
Я зачахла, нерозквітла,
Між брехливими людьми.
Ти втечеш кудись туди…
На долонях краплі поту.
Нахилюся до води…
І побачу в ній істоту.
Це не очі, це тремтіння
Розігрітої смоли.
Це потреба розуміння,
Це потреба похвали…
Ти втечеш кудись туди…
На долонях краплі поту.
Нахилюся до води…
І побачу в ній істоту.
Це все ти… не передбачив…
Вовк погриз мою горлянку.
Я не знаю чи пробачив…
Я померла вчора зранку…
бо так)
