Я переймаюся чужими гріхами,
забуваючи про "колоди " свої,
Тривожать мене лицеміри і хами,
а мої друзі бувають не такі?
Я так давно не заходила до храмів
і не ставила їх образам свічки,
Не спілкувалася в молитві з ангелом,
не впускала Бога в таїну душі.
Щось розірвалось чи розійшлися шляхи...
І ось нахлинула хвиля безвір'я...
Навколо залишились тільки вороги,
Клюють...я то з війною, а то з миром.
Господи! Як важко жити по-чесному,
Таких не розуміють...їх ковтають,
Молюся, молитвою безсловесною,
Вірю, що... мислетворення злітають
До тебе, до краю твого небесного
І в молитві мої гріхи згорають
Й ворогів...під зором Бога Воскреслого...
Нехай вони теж чисту душу мають.
