Вогонь палає, язиками
Горять палкі його вогні.
Багаття з жовтими краями
Гарячі промені стрімкі.
Мов до небес дістати хоче
Палає, тягнеться у вись.
Щоразу сизий дим лоскоче
Живе сильніше ніж колись.
Зникає щось, бо догорає
Тече! - Життя його як мить.
Хвилини смутку теж зникають -
Бо їх єство, також горить.
11-12.10.2011
Вогонь згасає, пада вниз
Зникає вся його могутність.
Було і так, що не спинить,
і так, що вітер попіл трусить
отак і ми палаєм грізно,
і крізь життя несем вогонь,
але буває надто пізно-
давать тепло своїх долонь
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Євгене! Дійсно і згоден. Насправді не люблю стереотипів і "затасканих" висловлювань. Та в той момент, чомусь захотілося сказати саме так, а не інакше. Бо вогонь прагнув тоді в небо. Спасибі, приємно, що завітали!