осень разрежет мой мир пополам
острыми бритвами листьев кленовых...
дождь-рок'н'ролльщик, обкуренный в хлам,
песню затянет о лужах и совах...
осень пришьет мое сердце к Луне
тонкими иглами веток сосновых...
мчит неудавшийся принц на коне,
слушая песню о лужах и совах...
осень давно расстреляла меня
дробью из пушек на марках почтовых...
вот бы воскреснуть в канун ноября,
чувствуя песню о лужах и совах...
Досить і перших двох рядків - вже неперевершено...
Не перестаю дивуватись з твоїх несподіваних образів..."дробью из пушек на марках почтовых"... Це так якось ДО РЕЧІ... Хоч марки вимирають, як вид, але як же осінь без них, правда...
Ніна Яворська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я чекала Твого коментаря з неабияким трепетом - останнім часом Ти найуважніший мій читач і справедливий критик... дякую
Непогано, "лужи и совы" випадають і тягнуть за собою в потусторонні образи.
А загалом, побільше би Ваших текстів про осінь.
Ніна Яворська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
побільше, кажете? нууу, банальщину не хочеться розводити, а щось оригінальне поки що не придумується... але будемо працювати в цьому напрямку дякую за увагу