Ти чарунки мені дарував на весні,
і промову тихеньку співав у вісні.
Мови риб на німій висоті,
Розтлумачував бідній, сліпій однині.
Персональний наркотик ти мій,
Білі вірші чорні мелодії снів.
Міс Розумниця плаче вночі.
Безперечно, ти знаєш усе
Помилковість тлумачення слів,
Про весняні польоти джмелів.
Математики чіткі основи,
І любові помилки казкові...
Лиш про темні, болючі місця
Ти уявлення зовсім не маєш,
Що сховалися у душі...
Міс Розумниця плаче вночі.
