Стара хата.
Старий змужнілий дім.
Ніч. Чорногора.
Ні шороху довкола
В покої тім нічнім.
Тривожний подих
Тягарем на серці стигне.
Крок смертельний
Все ближче,
Все лине та лине.
А сивий мольфар –
Хранитель магії чар,
Пригнічений, доживав.
Не передав він дару –
Обраному святий алатар.
Осиротілі стіни.
Їх привид наганяє страх.
Вітрами дикими
В просторах неозорих
Розвіявся старого прах.
Часом, долі здаються дуже подібними, між видуманими і реальними людьми. Подібними аж до того моменту, коли ти раптом розумієш, що писав про реальну існуючу людину.
Так сталось із мольфаром Михайлом Нечаєм - Доля його виявилась подібною до тої, яка лягла в основу вірша задовго до його смерті! А може це дійсно була його Доля?
