Його убили.
Повели
Сторожі смерті
Назавжди.
Його нестало
І тепер
Побачить пекло.
Та невже?
Його убили
Позавчора...
Промчалось вітром
По околах.
Його убили.
Розтоптали
Клубок життя
Й нитки порвали.
Його нестало...
Так нестримно
Вона кричала...
Хто їй винен???!!!
Його убили.
Закопали
Й, мабуть, надгробка
Ще немає...
Така сира,
Ще зовсім свіжа
Лежить земелька
На могилі.
Покладеш квіти.
Підведешся.
Й далеко підеш.
Не вернешся.
А він лишиться
Там лежати
І цілу вічність
Дожидати,
І він чекати
Завше буде
На твої очі,
Твої руки...
А їх другий
Хтось, може, баче,
Зовсім чужий,
Але неначе
Ти його знала
Цілу вічність,
Та не сказала,
Не стерпіла...
Його убили
Так безжально.
Кому лишили
Стареньку маму?!!
Тепер самотня,
Скорбна, сива...
Забута, світу
Неважлива...
Хто провіда,
Приголубить?
Як дожити віку?
Сумно...
Його убили.
Не шкодують:
"Він був скотина...".
Хто ж з нас люди????!!!!!
Ще молодим
Його убили,
Але, скажіть,
Кому лишили
Його дітей????
Дочку і сина??
Маленький носик,
Очки сині...
А що ж їм скаже
Тепер мати?
Що на війні
Загинув тато?
А що їм скаже
Тепер ненька?
Що він пілот?..
Вже не маленькі...
Все розуміють,
Чому в скорботі,
Чому рида
Вона що ночі...
Його убили.
Та хто скаже:
Завішо вбили?!!
Покарали?
Завішо, люди?!!!
Так болюче
Згадать ту ніч
Страшну, жагучу.
Вона убила.
Та навіщо?
Його любила,
Але лишня
Вона була
В його житті,
Та не змогла
Пробачить. Ні.
Пробачить те,
Що він казав,
Із нею був,
Її кохав...
Але чомусь
Від неї втік.
Злякавсь, пішов.
Забув навік.
Та через роки
Повернувсь
Й сказав їй:
"Я іще люблю...".
Вона йому:
"І я." - в отвіт
І йому в серце
Вткнула ніж.
"Іще люблю...
Та що ж сказать?
Люби, а я
Не хочу так...".
Його убили,
Повели
Сторожі смерті
Назавжди.
Його убили,
Повели...
А може він
Те заслужив???
21.04.2011
Очень красиво написано.
Але, скажіть,
Кому лишили
Його дітей????
Дочку і сина??
Маленький носик,
Очки сині...
А що ж їм скаже
Тепер мати?
Що на війні
Загинув тато?
Maggie Bee відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую 
Очень красиво написано. 
