Відпустити благання мрійливі, захлинутися в снах неземних
де пейзажі вирують модерні, все єство наше в вирій летить
Оці рядки доволі гарні, а текст що далі, не такий...на правду завжди кажуть правда, чи то пак може навпаки?
Врятуй мене від цьої підлості, врятуй від лицемірства, вони забрали усі цінності, тепер як душ, не знаю куди подітися.Стікає кров"ю все чоло, яке щодень у стіну б"ється, стіна та маскою зоветься, щоправда тема дещо інша...тут краще підійде, те слово, якого ми так боїмося, на котре кажем - ні,ні,ні...це егоїзм, нічого тут не вдієш, хворієм всі на нього ми в той час, коли здавалось наче й не хотілось...так вийшло...потім, лиш одні пробач...
отже, задумайся над цим... пілот літака, який справно памятав усі зупинки, забув твою...отут вже дивно, бо ж клявся, вчасно прилетить...і де тоді взятися вірі в те, що той літак, якого так чекаєш, не підведе__...сумніви...залишились дуже болючі сумніви...головне пам"ятай - їх(сумніви) треба швидко розвіювати, ну або переконуватися в іншому...не... врятованому...
