Поведінка ландшафту
Десь за кам’яними дверима пробило дванадцяту рівно(криво), хоча чи має це сенс загалом?
Кімната знову наповнюється смородом підземельної поезії. Зеленаві струмені вбивають
все живе, тихі посмішки вологих настінних дів з очима Зевсових псів та руками прекрасних богем( та знов ж таки чи має Це значення? Якщо припустити, що кавалок чогось мертвого це частина живого і навпаки, то виходить що Є ЩОСЬ, а значить є певний зміст, інакше кажучи, Значення. Карамба, геніально.
Все прирівнюється до Саранчі великого розміру, посадженої в колекторний резистор.
Але якщо, змусити її ще й співати весільних пісень, то картина набуватиме розмаху Екзистенціального маразму – Значення.
Доля – забирає у кожного ЩОСЬ, натомість, даручи щось інше. Доречним прикладом може слугувати Доля Дитини Сонця, котра позбавлена рук, проте має натомість Сонце( наприклад над головою), так ось Рук немає – але є Сонце. Ну чи ж не ЗМІСТ, не ЗНАЧЕННЯ? Не ЩОСЬ за щось? Додати до Картини ці два комплекти пазил( допустимо по 200 шт., разом є вже 400), утвориться новий суцільний зідеалізований образ, нова сукупність значень. Еквілібристичний на тюрморт чи ескорт: зачинена у колекторний резистор Саранча(великих розмірів, не забуваймо про це), яка уважно спостерігає за тим, як Дитина Сонця намагається самозадовольнитися у дивний спосіб( робить спробу досягнути своїми ланітами власного геніталію), комаха, в свою чергу, прагне зафіксувати своїми лапками тепло від жорсткого Сонця , котре кривим диском, нігілістично висить над бідною своєю дитиною), забув, додамо ще до цього всього цього художнього діалогу вокал Саранчі( профі у виконанні весільних пісень).
Отже, висновок Картина набуває розмаху екзистенціального маразму – Значення.
Чи ж пак, сукупності значень. А в кінцевому результаті нонсенс – хлопчик і надалі буде не щасливий, внаслідок відсутності обох кінцівок), це важлива умова, при якій зберігається дія Сонця, що охоплює загальний спектр проекції подій, рівносильного еквілібристиці даної ситуації.)
Обліплений стінами картон ниткоподібними узорами ржавіє на тілах папоротеподібних красунь. Стеля ясно всіяна чорними вітрильними метеликами.
Загалом, все у цій скарлатиновій мозаїці нагадувало(нагадує) усипальницю старого грішника( лахміття якого, щоночі поїдало(поїдає) стадо екселебричної(в певній сукупності) саранчі. Світло не доступає-ало до жодної з точок осі кімнати, намагаючись своїми верескливими руками з’єднати їх в єдиний суцільний простір.
Виноградник настільки розрісся, що відділив старезні щоки приміщення від порцелянового відлуння світового склепіння.
Самотнє усамітнення. Не буває нічого маруднішого, аніж дихати пилюкою сваволі вітру(що доносився з обшарпаного берега уривчастої капітолійської вершини цієї нікому незнаної країни...(..)
„Розгортання” п’єси “ Із Його Життя”
Занавіса відкрилась зі скрипом та гучним ляскотом, оскільки один з акторів випадково-напевне-невпевнено зачепив своїм масивним тілом непомітний для людського ока механізм, проте жоден з глядачів не звів погляду з канонічної сцени. Несподівано(так раптово) хлопчик років 9-10 зірвався зі свого місця і через сльози вигукнув ”Бум-ба-да-бум-бум-бум!!!”, махаючи при цьому дивно так руками,(наче вважав себе великим сірим шпаком у темному небі).
Позаду дитини вимальовувалась Велика Сіра Тінь старого Онуфрія Петровича і голосно прошепотіла, випромінюючи ноти смерті:
„ Хто впустив сюди цього малого шимпанзе?! У нього ж ДЦП. Навіщо приводити дитину роду людського до цього почесного культурного, богами дарованого місця – Театру!? – Крім того, – старенький зробив останній Finishhim ібо headshot: ВІН ЖЕ Ж ПРАВОООООСЛАВНИИИЙ!!”
Це було рівносильне до взаємодії плюса і мінуса ( невисокий, проте загорілий від сонця та від природи, дужий тілом юнак прокричав „ В ОТАКЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!!!!” і вся ця катавасія з людських голосів і дій почала штурм дитячого лона, комбінуючи хитрі дії, винюХУЮчи
кожне слабке місце недорозвинутого підлітка-дитини.
Зриваючись хвилями, майоріли вітрила сотні рук, що, наче море тягли до дна, на якому не було чудотворних скарбів зотлілих морськими битвами піратів, а був тільки біль, неспокій і тисячі зламаних доль та кісток. Зачиналася буря. Небо рясніло гангренними ранами від кожної наступної ширки блискавками. На могутньому чолі Посейдона рясніли краплі свіжевитканого поту. Зевсове волосся розтріпалось і його кучері наповнились сивиною морських хвиль супротивника.
Йшла битва між двома титанами свого часу, між двома реаліями, між двома стихіями: води та грози , між двома світами: cвітом хлопчика хворого на ДЦП та світом Онуфрія Степановича та його кривавих прибічників – глядачів театру.
Перевага крокувала разом з Інджі(хлопчиком хворим на ДЦП, ймовірно батьки його були вихідцями З Ірану чи навіть Індії, та про це невідомо нікому і йому теж).
Величезні хвилі накривали з головою Громовержця, змушуючи його раз-по-раз блювати черепаховою пліснявою та страждати морською хворобою. Очі вкрилися соляною кіркою. Тіло німіло від надмірних випарів морської солі. Розкішна борода заплуталась об кам’яний бар’єр, сотворений з зеленої маси водоростей. Суглоби трощились об затонулі рештки якорів диспансерних кораблів. Погляд Зевса тяжів поразкою.
Напружуючи усі рештки уцілілих м’язів свого тіла спробував вирватись з морської безодні і заковтнути добрий шмат повітря. Вдалось. Фортуна порушила обіцянку не влізати у війни богів. Цього разу, вона стояла, і мило усміхаючись з Олімпу, відірвала шматок своєї утробної сили, вирішивши цим рухом весь хід Великої битви.
Зрозумівши всю загрозу створеної ситуації, Інджі перевернувся долу і почав шукати вихід. Сітківка швидкоплинно налаштувала рецептори очей на позначку EXIT. Спроба покинути поле битви виявилась невдалою і останнє, що вдалось побачити юнаку у своєму не тривалому житті це було світло та міцний замах Онуфрієвого кострура. FATALITY!!! Битва програна.
Війна теж. Прислів’я приховує справжній зміст. Омана ховається усюди. Хлопець відправився До Заратустри і своїх батьків( теж непогано )
На Олімпі бенкетували. Посеред гори, ясно усіяної сонячними багряними променями стояв Зевс, його посмішка віддзеркалюючись на всі закутки Греції, мілководила Егейським та Мармуровим морями, сотворючи картину ідилії Давнього світу.
В руках Онуфрія Петровича виднівся стяг, зроблений з голови Інджі. Тепер Зевс став
Абсолютним чемпіоном світу за чотирма найпрестижнішими версіями: IBF, WBO, WBA і WBC.
– "Дитячий Церебральний Параліч” знищено!!!”, – вигукнув Онуфрій Петрович
– Молодець!!! Так тримати стариган. Ми ще їм усім покажемо! – Промовив молодий юнак з низьким ростом але дужим тілом
– Усім це кому?
– Як це кому? ПРАВОСЛАААВНИМ!!!!
– А-А-А-А..... – Затягнув тихо Онуфрій, – ну в такому разі то „Так”. Будем готуватись до війни з представниками інших конфесій
Раптом невідомо звідки з’явився Чорний Свяченик( чувак весь короче в чорному) і всі до усрачки налякані його візитом культурно повсідалися на свої місця. Всі, окрім Інджі, (але давайте без сентименталізму і безпідставного ниття.)
Вже „початок” цієї сміхотворної драми( чи то трагікомедії, а саме карколомне падіння одного з акторів) викликав водночас подив і захоплення( як чувак не розніс собі бошку об старий апаратний пульт), і з другоого боку, водночас антитеза – душило всіх огидою від декорацій.
ID:
272897
Рубрика: Проза
дата надходження: 31.07.2011 15:48:55
© дата внесення змiн: 31.07.2011 15:58:18
автор: ImmortalPsycho
Вкажіть причину вашої скарги
|
