Перевод:
Тянет ночь с занавесок кувшинки предутренней серость
В гуще кофейной сам утонул недокурок сутулый
Снова сон не приснился, - до отчаянья хочется плакать...
Фифти-фифти: или врезаться в стену...
или, хочешь, - как-то выруливай
Вот так и живут мои ночи с растрёпанным телом,
Чуть похожим на душу, от жары абрикосово-мягкой
К ней касалась твоя... не касались лишь руки
В загубившихся складках от влажности простынь
С синкопичностью сердца, - в провокации ритма дарбуки.
День пройдёт за дождём и добавиться снова озона
Только ты не забудь поливать ежедневно цветущих гераней
На одном из светящихся окон моего аномального рая
Пусть продолжится лето, мне не время ещё в межсезонье,
Мне тепло, я раскрыта для жёлтых тычинок.. Знаешь...
Оригинал текста
автор: Лана Сянська
Поки я… знаєш… http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271097
Тягне ніч із фіранок передранішню сірість латаття,
У гущі кавовій втопивсь недопалок сутулий,
Знову сон не наснився, і до відчаю хочеться плакати,
Фіфті-фіфі: хоч,- врізайся у стіну, а хоч, як-не-як, - вирулюй.
Отак і живуть мої ночі з розхристаним тілом,
Майже схожим на душу, абрикосово-зм'яклу від спеки,
До якої торкалась твоя, хоча не торкалися руки
У спотворених складках вологих простирал
Синкопічністю серця, спровоковану ритмом дарбуки.
День прийде із дощем, і побільшає знову озону,
Тільки ти не забуть поливати квітучих гераней
На одному з великих вікОн мого аномального раю...
Хай продовжиться літо, ще не час мені в демісезонне,
Поки тепло, я розкрита до жовтих тичинок, знаєш….