give me to enother chanse… лавка сили зла. (част. 4)
Я озирнулася і побачила, що я не сама в цій темряві. на лавці в сили зла
(Темрява)
не можна залишатися самою. Чомусь тут сидить Хлопчик-з-закоханими очима... Може це лише моя уява. Але відстань між мною і темрявою повільно скорочується, а відстань між мною і світом все збільшується... Може витягнеш мене звідси? Може врятуємося?
- Хто ти?
- я?.. Я не Реальність, бо вона надто жорстока. Я не Мрія, бо вона надто солодка. Я - накладання мрії на реальність. Я - твоє відображення.Я - частинка твоєї душі, а ти - частинка моєї..
- А хто тоді я?
- Ти? Ти це ти, ти це те, заради чого варто було прийти у цей світ і сісти на цю лавку. Ти просто є тою, ким здаєшся. Ти Справжня.
- Ти хочеш сказати, що я - Істина?
- Ні. Істина - це шлях. Ти його пройдеш, а я ні. Я стану ще одним трупом Мрії, яку вбила жорстока Реальність, вистилаючи тобі дорогу.
- Тоді чому ж ти тут?
- Я прийшов ще раз на тебе поглянути.
запотілі скельця окулярів. Очі кольору міді. але ж як можна побачити очі в повній
( безвісті? невідомості? втраченості?)
темряві. Просто закоханий погляд відчувається шкірою. І запах. Запах ментолових цигарок.
на цвинтарі моїх надій
поховані усі спокуси
мільйони нездійснених мрії
маленькі совісті укуси.
на лавці біля мене Хтось
живий сидить. кусає губи.
він вже знайшов свою когось
ну а над ними міста труби.
Знаєш, щойно перечитав багато чого твого попереднього і зрозумів, що лавка сили два таки найгеніальніша твоя ідея. Від цієї речі мені просто зриває дах і я забуваю всі слова!!! Я би похвалив, але не можу, це занадто крута річ!
ти шалено перебільшуєш мої можливості. це просто був складний період мого життя, який я переживала на папері. якщо дочекаєшся закінчення - думаю здивуєшся)) дууууууууууже приємно...
