У спорті все і просто й зрозуміло:
Біжи, пливи, стрибай або танцюй.
Щоб тіло у судомах аж зімліло,
Зусилля не шкодуючи, працюй!
Лиш вибухне ліхтар, яскраве світло
Проллє на перемог спортивний шлях.
Двірничі вдалині махають мітла,
З дороги щоб прибрати гострий цвях.
Та як би нам цей шлях не розчищали,
Там кров і запах поту тренувань.
Там гнів і розпач, сльози і печалі,
Там біль у м’язах, травми від змагань.
Там вишукані голки конкуренцій,
В кімнатах роздягань брудні плітки.
Немає ні для кого преференцій –
Відомі всі таємні закутки!
Там тренер за батьків стає рідніше,
Із друзів тільки лікар-костоправ.
Немає вже захоплень, як раніше.
Аби предмет в руках твоїх „заграв”.
Коли в руках дипломи і медалі,
Відома широко в вузьких кругах,
Не знаєш, що в житті робити далі,
І вже не захистить спортзалу дах.
Травмована, одній собі потрібна,
Лиш де-не-де вітається глядач.
Та що б не відбувалось, серцю рідне
Мій спорт, моя музИка, мій читач.
Всю правду написали... 
