Бо нaркотик зaвжди пeрeможe тe, що нaшi душi щe тривожить
Блукаю в гаражі,з лезом в
руках,
Браун в крові,смерть на
думках,
Шукаю марні сумління,кров*ю
минуле заллю,
Егоїзмом придушу всі уміння ,й
знищу користолюбність свою,
Жадібність втоплю в багряній
рідині ,а безглуздість завжди
поряд навіює страх,
І сам з платиновим лезом
однині ,і сам перенесу
пекельний цей жах,
Не несіть сбди біль!хай
безглуздість поряд вирок
дарує ...
І покінчила самогубством
життєва ціль ,та безглуздість
завжди квітує...
Експресіонізм не порадує
серця ,бо з кров*ю брудною
воно веде боротьбу..
Думав що в буденності не
вистачало перця ,а поринув в
апатійну пустоту..
Ти прикриєшся голкою,наче всі
втрати забув,
Станеш на ноги суворою
ломкою ,ніби тільки щойно в
це
діло прибув..
в більшості людей знайомі
лиця ,страхом огорнусь,
параноя-це в*язниця,рубцем
на тілі повернусь,
нехай силоміць загнали в кут!І
погас вогонь життя..
.Примирення з суспільством не
вернуть,забудь гіперболу життя
За вкраїну тіло дай,на поталу
хробакам,
Чи далі себе стібай,на солод
всім сльозам
, Побита від заліза
шкіра,жалості незнала тільки
скупість
, Розум не полонить міра,
тому гріха зазнала тупість
і нехай душа зі сталі ,і гордість
моя заживо горить,
байдужість й непокора до
розуму пристали
й гіркі сльоза буду лить
сліди від скальпеля на тілі
й одноманітність протестує
та самі ми так хотілиа вена око
ще милує
якби не кордонів суворість
багато де ще б побував
якби не знань убогість ,
багато вмінь би набував
завжди казав -головне в
середині
а навколо-амплітуда
від брехні реабілітовуюсь по
нині ,
експресіонізму навчив мене
Іуда ,
невдала передоза-мій
душевний стан
вкотре самогубством покінчую
життя
а колись ,і хоч сумнівний та був
план,
а визволити пригнічене буття
я вважала,ти пропадеш тоді
коли твоя ложка перестане
згинатись
а ти пропав у її вогні
де мак щойно почав
нагріватись
і не горітиме бяльше полумя в
наших очах
його пожиратиме кристалічна
вода .
багаряною рідиною в ампулах
впаде й без того байдуже
життя
бо наркотик завжди
переможе те ,
що наші душі ше тривожить
