Вже склали розклад для війни і миру,
Каміння розкидати час настав.
Вітає натовп нового кумира,
Когось ведуть на страту, хтось програв…
Співають королям хвалебні оди,
Скликають на бенкети вірних слуг,
Хтось, як і завжди, б’ється за свободу,
Комусь земних блукань замкнувся круг.
Хтось топить у вині свої невдачі,
Чекає з неба золотих дарів,
Хтось душу продає, а потім плаче,
Хтось на землі без пекла вже згорів…
А я втомилась п’єси ці дивитись,
Покинути я хочу душний бал,
У вітру буревію попросити,
Щоб цей театр накрив дев`ятий вал.
Зберу думки, польоти і падіння,
Поразки й перемоги, сум і сміх,
Зірки й пітьму, наївність і прозріння,
Невинну святість і кульгавий гріх,
Зберу любов і нелюбов у скриню –
Усе в одну, закрию і піду.
І дерев`яний ключ спалю, щоб нині
Вже не зустріть ні радість, ні біду…
Щоб просто перейти у вимір інший,
І зникнути в невіданих світах,
В тих, де нема ні кращих, ані гірших,
А вільний кожен, як небесних птах…
