Він глянув на мене і ніби востаннє спитав, чи варто починати цю гру. Я навіть замислилась. Дійсно, а варто починати гру, якщо наперед знаєш, хто програє?
Нічні кімнатні тіні то сильно хапали, то відкидали наші перев’язані руками тіла. Звуки м’яко доповнювали рух, просто додавали якоїсь легкої вульгарності повітрю в кімнаті. Ми вирішили зіграти.
Обійми – це щось значно більше. А надто коли ви у ліжку. Таке тепло і таку щирість можна передати тільки обіймами. Поцілунки – це вже не тепло, а жар. А слова – просто зайві. Обійми. Це хороший початок.
Цілувати його було так просто, ніби ми вже кілька років разом. Це все, що я пам’ятаю про ті поцілунки. Трохи жаль. Але і цього достатньо.
Поцілунки раптом припинились. Кому вони взагалі були потрібні? Мені. Для мене тоді це був чи не найвищий прояв пристрасті. Зараз поцілунок – це подих ніжності і відданості, якого я ніколи не отримаю зранку і який є занадто високою честю для мене. Для всіх таких, як я.
Поцілунки припинились. Мої губи просто нили від втіхи і хіті. Але він плавно ковзнув до шиї, так і не відірвавши своїх уст від мого тіла. Шия – це банально. Це він знав. Тільки не знав, що я люблю банальності. Цього ніхто ніколи так і не дізнається. Будуть часи, коли я тільки і мріятиму про банальний секс у ліжку, а матиму усе, крім нього.
Рука ненадовго зупинилася на грудях так, ніби ненароком. Я відчувала, що він любить груди, але надто ніжно і тремтливо, щоб чіпати їх сьогодні. Сьогодні ми п’яні, щасливі і вільні. Ми майже не ховаємось. Груди для пестощів, не для сьогодні. То найсокровенніша, майже священна жіноча таємниця, яку не відкривають в такі ночі. В ночі поривів, дурниць і задоволення.
Рука сильно натиснула на живіт. Я вдихнула так глибоко, як тільки могла. Він здається промацував рукою мої внутрішні жіночі органи так, що я відчувала кожен з них окремо.
Того, що було далі я не могла передбачити. Та що там.. я навіть того, що було раніше передбачити не могла. Але такий сильний, впевнений і обережний рух змусив мене завмерти чи не на хвилину. Відчуття було нове, але дуже правильне. Нічого зайвого. Просто хотілося більше і глибше. Я знала, що він робить і не мала нічого проти. Хай. Це ж руки. Руками не зраджують. Тільки думками. В думках криється значно більше погроз, небезпеки, жорстокості і брехні. Шкода, що ми судимо по вчинкам. Вони – ніщо, порівняно з думками.
Я вже призвичаїлась до цього нового відчуття. Вловила ритм і силу. Але в такі ночі це не найголовніше. В такі ночі треба вкусити заборонений плід найбільше. Щоб сік стікав по губах ще довго, щоб смак в’ївся наповну, щоб у кров впитувався нектар . Щоб не захотілось іншого, теж забороненого, плоду.
Тому він продовжив язиком. Це було в мене не вперше і навіть не вдруге. Але все-ж я буду ще довго пам’ятати саме цей раз. Він буде для мене початком. Ніжність, страх, невмілість, сором? Аж ніяк. Вправно, наполегливо. Так потім не зробить вже ніхто. Такі миті треба цінувати.
Від шиї він опускався вниз, попутно цілуючи все, що потрапляло під подих. А потім зробив усе так, ніби тільки цього чекав увесь цей час. Мої відчуття описати тут легко. Вони просто злилися в один великий потік задоволення і, вибачте на слові, кайфу. Я ніколи не знала (і навіть зараз мабуть не знаю) межі простому людському, виключно фізичному задоволенню, але впевнена, що це було близько. Майже на межі. І я просто впивалася від цього руками в його голову і руки.
Оргазму не було. Такого, про який пише вікіпедія. Було просто тривале, напружене і виснажливе відчуття задоволення. Воно почалось поступово і так само поступово зникло. По правді, повністю зникло тільки через два дні. Весь час, коли я згадувала цю ніч, чи навіть просто глибоко вдихала, це задоволення давало про себе знати. Ніч і два дні я чисто фізично не могла забути цього відчуття. Може, це у всіх так. Не знаю.
Чому не було критичної точки? Може, тому, що так було вперше. Так правильно, так впевнено і до кінця – вперше. А може тому, що вже згодом, коли я призвичаїлась і до цього нового відчуття, я почала думати... А це відволікає.
Взагалі, думки – це те, що не має ніякого відношення до любові. Можна думати про відданість, про секс, про флірт, про розлуку – але не про любов. Ви колись намагались пояснити любов до матері, до Бога, до землі, до сестри? Це ж неможливо. Думка про любов псує саме відчуття любові, надає їй якоїсь конкретної форми, обмежує її знаками, жанром, постійністю. Відчуття ж нелогічні, непостійні, нетривкі. Змінюється вік, змінюється об’єкт, змінюються обставини та навіть коли змінюється пора дня – змінюється відчуття любові. Неможливо любити двох жінок однаково. Коханку ви любите так, дружину – інакше. Це не аморально. Це не вульгарно. Це просто є. І про це не треба думати.
Ранок був до смішного простий. Чай. Ніяких обіймів. Один поцілунок. Такий собі відкуп. Приємний, але відкуп. Він міг і не цілувати. До біса по-дурному було чекати чогось більшого. І я не чекала.
Знала ж від самого початку, хто в результаті програє.
ID:
235195
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.01.2011 17:30:31
© дата внесення змiн: 16.01.2011 17:32:07
автор: Sans
Вкажіть причину вашої скарги
|
