Іноді буває такий час,
Коли тебе ніхто не розуміє.
Ніхто не хоче думати про нас,
Про наші почуття і наші мрії.
Ці мрії ми вигадували вдвох
У парку, скверику, у лісі.
І краплі падали на мох,
Краплі життя, краплі надії.
Кохання огорнуло нас
Своїми ніжними руками,
Й не відпускало увесь час,
А лише слалося дарами.
Не розумів ніхто – й не треба.
Найголовніше – це довіра!
Це просьби почуттів до неба,
Це виклик, сумнів, це надія...
3.11.2008р.