закриті двері, змовкле сонне місто
зашторені й заховані серця.
застелене твом спокоєм крісло
розпалене уявою кравця...
розбиті об сторінку часу нерви
розгублені твої перстені мрій.
затримані секундами дзвінки перерви
і ти не мій. назавжди ти не мій.
у дзеркалі відбились мої пальці
та ми сховали очі під матрас
а нерви розтягнулись мов на п"яльцях
і спокою отримали заряд.
ми рухались з дзвінками телефонів
і розліталися за подихом життя
заслухані телевізійних всіх законів
ми рухались забувши вороття
вже, любий, ми спізнились в поїзд неба.
не утекли від грому й блискавиці
ти знаєш, нам спокою геть не треба
давай ми порадіємо дурниці?
комусь на захід, а комусь до сходу
комусь сюди чи зовсім не сюди...
немов деталі-шестерні заводу.
на небі часу не ростуть сади?
ми напивались чаєм і ламали стіни
ми попадали мимо виходів дверей
курили небо і вдихали світло.
уваги не звертали на мігрень.
розбиті очі об тарілки часу
і дві копійки нам не вистача...
хотіла пива, так хотіла пива..
й пішла до магазину грати у квача.
