Я сонцем собі випалюю очі,
Я ниткою губи собі зшиваю.
Та рветься ця нитка посеред ночі,
І сонце очей моїх не чіпає.
Я цвяхами вуха собі забиваю,
І штампом зневаги себе клеймую.
Та шкіра клейма цього не приймає,
А вуха ті цвяхи дощенту руйнують.
До себе мені немає діла,
Ноги об камені в кров розбиваю.
Я сам себе виганяю з тіла,
А тіло мене ніяк не пускає.
Ніяк я не можу цього збагнути:
Навіщо задарма життя проживати.
Та дайте ж повітрям мені дихнути,
Я падаллю більше не можу дишати.
Не треба так себе катувати! Життя продовжується!!! В ньому є чорні смуги, але вони надовго не затримуються. Треба насолоджуватися тим, що є зараз, намагатися знайти позитив у тому житті.
vovagos відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.я саме з тих людей, хто насолоджується життям. але чомусь подобається і читати, і писати про вади життя!
Живіть...Любіть...Мрійте..що тут ще говорити....якось важко на душі після таких віршів....Бажаю вам сонця в поезії.
І ще в ост рядку "Дишати" нема такого в нашій рідній мові....
vovagos відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щодо "дишати" знаю. чекав, що хтось відреагує.розумію, що навіює песимізм, але не можу по-іншому, на жаль. і пишу переважно теж, коли погано.та й на те є певні підстави
Про поезію тут ще говорити зарано, а про тінейджерський садомазохізм - не хочеться. Сайт не той.
vovagos відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на гордовите звання поета не претендую. щодо тінейджерства, то це вже позаду. а садомазохізм - можливо. але це цікаво для мене. наприклад, Т.Г.Шевченко
дякую.я саме з тих людей, хто насолоджується життям. але чомусь подобається і читати, і писати про вади життя! 
