Останні кілометри минулого життя
Попереду – лиш грозові прогнози
Туманом розливаються роздягнені міста
Збираючи пролиті небом сльози…
За поворотом черговий квартал
Час зупинився із розрядженим мобільним
Минуле розвалилось – не метал
Бруківка…
Легко йти
і важко бути вільним…
Під ранком, розфарбованим у сіре:
Осінь не може без депресій…
Усе це розриває останню тонку віру
В доцільності цих проливних репресій…
Що змушують тікати електричку,
Лишаючи вокзалам затхлість, піт
Рушати з дощу в дощ –
це неприємна звичка,
Та лиш повтори залишають слід…
Немитим вікнам важко помічати
Калейдоскоп останніх теплих днів:
«Схід-Захід» і без варіантів…
В «загальному» не проживеш без снів…
Шкода: їм не дано померти,
І, танучи із брудно-білим снігом,
Вже сотні весен повертати
втрачені моменти
Інтиму сонця з березневим вітром…