Синіє став сумний, самотній. Спокійно спить собі садок. Сниться саду сонце, світло. Сниться степовий світанок. Сплять сороки, солов’ї, Сплять і сосни, і ставок. Спершу сонце сходить сміло Світові сміється, сипле світло Сонце славний світ стрічає, Світає, світає, світає, світає. Солов’ї свистять спросоння. Сад старий співає сонно, Саме сонце сад стрічає, Скраю став собі співає, Справжній світанок стрічає. Світає, світає, світає, світає.
ID: 218155 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 25.10.2010 19:53:14 © дата внесення змiн: 25.10.2010 19:53:14 автор: natyska
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie