Хай навіть так: але це правда в правді,
Вже штучні хмари закривають небо,
Міняємо старих космо- на нових астронавтів,
Вкотре для щастя нам виписують плацебо.
Іронія ж у тому, що знайомі нам граблі
Уже зрослися, вони стали наші другі ноги,
П’ятнадцять років, а вони на гривні кажуть знов-таки рублі,
У баранів і далі відростають іще більші роги.
Аякже, коли худоба ліпше щоб покірна і в загоні,
Якраз це саме буде для панів їжа кошерна,
Найкраща вирізка звичайно тим хто є на троні,
Якщо і далі так, то ієрархія така буде безсмертна
В віках, ну просто в нас не має тої люті,
Звільнитись з рабства, врятувати душі світ,
Лиш віртуально гарні воїни й солдати в Call of Duty,
Свого цураємось в ужитку їхній алфавіт.
Невже нормальним настав час мастити салом п’яти?
Куди ж тікати, це ж наших батьків земля.
На кожні вікна нам поставили вже грати,
Хто проти - приготована давно петля.
Просто болить за Україну в серці кожна моя фібра,
Коли нас научає із Москви заїжджий піп,
Той бородатий, що в естонців просто зветься тібла,
Пастор всіх олігархів гусскіх, матюкнутись, та цензура ставить пі…
Хотілося би щоби стало для усих них добре дусту:
Ухнарь, вітушка, вєтошь, зибко, вьодро, і кокошнік -
Я зараз від цих слів від сміху просто лусну,
Такі смішні вони мені чомусь здаються кожні.
Це так, ліричний відступ може й не по темі,
Не завжди квітне між садів рідна Опішня,
Я ж хочу щоби світлом стала в нас в країні темінь,
І текст мій з музикою був би гарна пісня.
В майбутнє й з третього разу Павло, Василь, Юрко;
Як ти назвеш так й попливе твій корабель.
Перед дорогою я вип’ю літру, просто люблю молоко,
Хай потрапляє моє світло у кінець в кожен тунель.
А ще я хочу поїхати на Волить, в Тернопільську й до Львова,
Через усю країну на своєму автомобілі,
Аерографію зроблю, як вишивка червоно-чорно-біло кольорова,
Не хочу щоби дні були мої і далі сірі.
Отак й живу, ще може візьму чеський Pilsen,
Заїду в Відень чи можливо в Podivín,
Комедію подивлюся де грає Леслі Нільсен,
Для настрою, актор досить смішний й кумедний він.
Але в житті насправді не усе так просто,
Почухаю я кучму, хоч від того я не стану президент,
Усе як штампи штампів так і йде по ГОСТу,
Правду не бачимо ми й далі всі don't understand.
ID:
211310
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.09.2010 13:45:04
© дата внесення змiн: 08.01.2012 11:37:41
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
