Вона летіла в чорну діру ногами вперед.
Закутувалась веселкою,фарбувала губи
червоним. Як шльондра сьогоднішнього
дня. Як вчора і сьогодні така однакова сука,
що носила на два розміри більше взуття,
щоб рости, голими грудьми ловлячи дощ.
Ходячи зустрічною назустріч світлу смерті,
падаючи в чорну діру ногами вперед,тихо
Шукаючи кольори веселки, всотуючи їх
від розпуки, ненависті і болю розбитого носа...
Посміхалась закривавленим обличчям німфи,
шльондри сьогоднішнього дня, нікому ніколи
не належачи. Позбавлена кольорів світу сука,
хапаючи розбещеними губами тютюнове
повітря, розчинялась в ньому, тішилась ним,
собою... медовими очима манила глибину
І відштовхувалась від неї в намаганнях
мізерно-марних виринути на поверхню мороку
безнадії... Зафарбовувала приреченість свою
червоною помадою, а потім топила в калюжах,
де ніхто не знайде, перетворюючись в чорноту.
Цикл.