Друзям, які завжди тримають
біля себе аркуш паперу і ручку.
Настільна лампа в безладі паперів,
Надійна ручка, краще – олівець…
Коли вже ніч свої прочинить двері,
Натхнення входить тихо до сердець.
Рука шукає аркуш, наче ліки:
Скоріш, скоріше, порятуй вірша!
А муза не питає часу й віку,
І вже не спить розбурхана душа.
А десь-то теж не спить створіння Боже,
І мислить, і працює голова.
І день не день, і ніч на ніч не схожа,
Якщо думки не ляжуть у слова.
…Тепер я знаю: нас, таких, без ліку,
Серця вночі вистукують у такт.
Шукаю ручку помацки, як ліки,
Прийшло натхнення стиха, є контакт!
