Примарне щастя, що донині Тримає душу у руці. Тоді я був, і ти була, щасливі І доля усміхалася, тобі й мені. Боролись ми за щастя, може ні! Але ж любов то не примара? Вона була, була між нами Її примарою зробили, ми самі.
ID: 183047 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 10.04.2010 23:27:52 © дата внесення змiн: 10.04.2010 23:27:52 автор: Андрій Гагін
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie