Самотність... грає привид... виє тигр.
Окасто вічність дивиться на сходи.
Лунає музика. Бетховен. Ти.
І грозові примарності природи.
Кульгає час... на ліжко впав цейтнот.
Рубає воду стомлений годинник.
Пройшов котяра. Грюкнув бегемот.
І ще якась тварина чи тваринник.
Бельканто слів... самотність із октав.
Блискучий лев розсівся на фотелі.
Раби із королів... Султан не спав...
І розплились на сонці акварелі.
Пап’є-маше... Курличе скринька. Змій...
Збирає мотлох... Стомлений фламінго.
Шукає склянки. Забарився Вій.
І тільки за вікном шепоче: “Інго...”
